Анна ЮЩЕНКО,
юрист, Координатор Порталу
безоплатної правової допомоги
Страйк як спосіб вирішення трудових спорів відомий ще з давніх часів. Перший історично задокументований страйк відбувся ще в Давньому Єгипті у 1152 році до н.е., коли група робітників відмовилася виходити на роботу через відсутність платні. В результаті заробітна плата працівників була підвищена. Спроби захистити свої робітничі права за допомогою стайку відомі і на території України. Через недостатній рівень індустріалізації страйки набули поширення в Україні лише на рубежі 19-20 століття, і, спершу, мали характер стихійних повстань. Згодом, право на страйк було визнана законодавчо, що зробило страйк одним з дієвих легальних способів вирішення трудових спорів.
Право на страйк гарантоване статтею 44 Конституції України. Згідно положень Конституції кожен, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Конституція також забороняє примушувати до участі або неучасті в страйку, а також забороняти страйк на інших підставах, ніж ті які визначені в законі.
Більш детально порядок здійснення права на страйк визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Відповідно до норм Закону страйк це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Закон підкреслює, що страйк є останнім засобом вирішення колективного трудового спору (конфлікту), у зв’язку з відмовою роботодавця задовольнити вимоги найманих працівників.
Таким чином, закон не дозволяє проводити страйк відразу після виникнення спору між робітниками та роботодавцем, а зобов’язує сторін спочатку спробувати досягти примирення шляхом застосування примирювальних процедур. Схожа за принципом система іноді застосовується і в сімейному праві, зокрема, при розлученні.
Момент виникнення трудового спору
Відповідно до положень закону, колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не надійшло.
Примирні процедури, які передують страйку
Закон передбачає, що до вирішення трудового спору щодо становлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту та з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди залучаються примирні комісії (складаються з представників сторін). Порядок розгляду спорів примирними комісіями врегульовано Законом «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», а також Положенням про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженим Національною школою посередництва і примирення.
З питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю, а також у випадку неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо предмету спору до вирішення неузгодженостей між працівниками залучається трудовий арбітраж. Трудовим арбітражем є орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту). Особливості його функціонування визначені в Положенні про трудовий арбітраж, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення.
У тому разі, якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, зокрема використовуючи право на страйк.
Оголошення страйку
Відповідно до закону, страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об'єднання організацій роботодавців ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) чи іншої організації найманих працівників, уповноваженою їх представляти. Таке рішення оформлюється протоколом. Керівництво страйком здійснюється органом (особою), що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку. Навіть після оголошення страйку у сторін, проте, існує обов’язок продовжувати діалог.
Гарантії для працівників
Законодавство України передбачає ряд гарантій для працівників при проведенні страйку. Зокрема:
1) Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності;
2) За рішенням найманих працівників чи профспілки може бути утворено страйковий фонд з добровільних внесків і пожертвувань;
3) За працівниками, які не брали участі у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плата у розмірах не нижче від установлених законодавством та колективним договором, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не з вини працівника.
Випадки, коли проведення страйку забороняється
Відповідно до норм Закону проведення страйку забороняється за умов кщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.
Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку.
Заборона на проведення страйків може бути прийнята і в умовах надзвичайного стану на строк, що не перевищує одного місяця.
